Жіночий форум
Форум справжньої леді, всі жіночі теми та обговорення
  Жіночий форум
 Допомога   Пошук   Список учасників   Групи   Зареєструватись 
 Профіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення   Вхід 

Гуцульські прикраси-3

 
Нова тема   Відповісти    Жіночий форум -> Вишивка
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
JIN
Майстер
Майстер


З нами з: 08.03.07
Повідомлень: 107
Звідки: НЕРУХОМІСТЬ ПРИКАРПАТТЯ

ПовідомленняНаписане: 06:39 09-03-2007    Тема повідомлення: Гуцульські прикраси-3 Відповісти цитуючи

Гуцульські прикраси

Внаслідок специфічного історичного розвитку та географічного розташування карпатського регіону тут не тільки залишилися елементи культури Київської Русі, а й збереглися традиційні способи обробки металів. Для декоративних цілей майстри Гуцульщини вживали м’які і легкоплавкі метали. Є, наприклад, старовинні гуцульські прикраси, зроблені з міді і олова. Золото і срібло були недоступні народним майстрам, тому вони вживали сплави, що своїм кольором імітували ці дорогоцінні метали. Таким сплавом була, наприклад, латунь („мосяж”). Пізніше для виготовлення прикрас гуцульські умільці почали вдаватися до імітації срібла, використовуючи бакунт (сплав міді, олова і срібла) і нейзільбер (сплав нікелю, міді і цинку). Ці сплави легко піддавалися традиційним способам обробки, якими користувалися гуцульські майстри-мосяжники (від слова мосяж). Це, насамперед, лиття, кування, плетіння, гравірування, інкрустація, штампування та ін.

Комбінуючи різноманітні техніки народні умільці виготовляли прикраси, які відзначалися багатством форм і різноманітністю орнаментальних композицій. За способом носіння гуцульські прикpacи можна розділити на декілька груп. Найчисельнішу групу складають нашийні та нагрудні прикраси, до яких відносяться вище згадані згарди, чепраги, шелести. До цієї ж групи належить ще один тип згард — намисто з одного або кількох рядків монет, підвішених до шнурка або ланцюжка. Для таких підвісок використовувалися австроугорські, польські, російські, румунські та італійські. У заможних гуцулок на грудях виблискувало по 3-4 низки срібних монет.

Дослідники звертають увагу на велику кількість нагрудних прикрас в гуцульському жіночому костюмі. У цей набір входило по декілька десятків зразків намиста (іноді 40-50) вагою в кілька кілограмів. Сюди входили коралові намиста або їх підробки та різні види намиста зі скла. Це, зокрема, “венеціанські” або “писані” пацьорки, які завозилися на Гуцульщину і належали до найулюбленіших жіночих прикрас. Для їх виготовлення використовували непрозорий сплав скла (смальту) різноманітних кольорів — темно-синього, блакитного, бірюзового, білого, зеленого тощо. Намистини круглі за формою, діаметром 1,5—2 см. інкрустувалися золотом, склом, розписувались кольоровими фарбами. Мотиви були рослинні — листочки, гілочки, завитки тощо. Найбільш цінувалося велике, пишнозолочене намисто. Більш дешевими були намиста із напівпрозорого та шаруватого скла. До останнього виду належить широко розповсюджене на Гуцульщині намисто білого кольору — “перли”. Його носили по кільканадцять низок, оскільки воно було недороге і водночас ефектне.

Намисто з коралів на Гуцульщині завозили з Італії та Франції. Цінувалося намисто в залежності від розміру, насиченості кольору та чистоти коралу. Велике червоне, без цяточок намисто (“французькі коралі”) коштувало дуже дорого, прикрашали ним себе лише заможні гуцулки. Бідніші носили підробки під коралове намисто з фаянсу, рибного клею тощо.

Очевидно, червоний колір коралів (до середини XIX століття верхній одяг гуцулів, виготовлений з повсті, був червоного кольору) асоціювався з кольором, щор мав магічну силу захисту людини від злих сил. Тому кожна молода дівчина та жінка намагалися мати в своєму асортименті червоні коралі.

Усі прикраси виконували не стільки декоративну, скільки магічно-захисну функцію, яку з кінця XIX століття перебрала на себе прикраса, що виготовлялася з бісеру різних кольорів, утворюючи найрізноманітніші варіанти орнаментальних мотивів, знакова символіка яких спрямовувалася на захист.

Прикрасам грудей, голови і шиї як найбільш вразливим і беззахисним по відношенню до потойбічних сил, приділялося багато уваги в ансамблі гуцульського одягу. Як нашийна жіноча прикраса найчастіше використовувалася стрічка із різнокольорового бісеру – силянка, що щільно облягала шию. Найдавніші зразки цих виробів виготовлені способом нанизування — силяння, від чого походить і назва цих прикрас. Неширокі 2—3 см. силянки носили жінки і дівчата у будень. Для міцності їх іноді нашивали на червону тасьму. Святкові силянки були ширші, ажурніші, по нижньому краю прикрашені петельками з бісеру — кутасиками. Крім силянок з бісеру виготовляли гердани технікою, що нагадує полотняне ткання простого переплетення. Вони відрізняються від силянок щільною фактурою.

Традиційний орнамент силянок і герданів геометричний: ромб з простими або ускладненими контурами, трикутник з відрогами по кутах, а також дрібніші елементи — зигзаги, кривульки тощо. Колористична гама силянок дзвінка, насичена і гармонійно пов'язана з колоритом усього ансамблю одягу.

Наступну групу прикрас складають головні убори і доповнення до них. Оригінальністю художнього вирішення відзначається чільце — жіноча прикраса прямокутної форми, яка закривала лоб аж до брів, обрамляючи обличчя зверху пишною “бахромою” рухомих підвісок, що під час ходи і, особливо танцю, мелодійно видзвонювали. Чільця виготовляли місцеві майстри-мосяжники. Відомо декілька його варіантів. Стародавні чільця виготовляли з квадратних латунних пластинок, прикрашених карбованим орнаментом. На кожній з пластин кріпилося по чотири-шість металевих підвісок, так званих ціток. Знизу чільце завершувалося рядком дзвіночків, від кожного з яких звисали пелюсткоподібні підвіски. Пізніше чільця виготовляли з суцільної латунної бляшки, до котрої двома-чотирма горизонтальними рядами підвішували цітки. Бляшку прикріплювали до широкої червоної або зеленої бархатної тасьми. Традиція використання чільця, як елемента весільного вбрання, своїм корінням сягає часів формування давньоруської культури і збереглася в побуті по сьогодення.

Окрему групу гуцульських прикрас складають персні і обручки, відлиті з латуні, бакунту і нейзільберу. На Гуцульщині були поширені два типи перснів: для носіння на руках і для спинання нашийних хусток, які дарували дівчата хлопцям. В обох випадках вони зв'язані ідеєю шлюбу. Їх орнаментика багата символічним змістом, у якому закладені ідеї безперервного життя, продовження роду, оберігання сімейного вогнища.

Зовнішня поверхня обручки прикрашались рельєфним або гравірованим орнаментом. Останній, як правило, складався з пари ромбів, в які вписані солярні хрести, або солярні кружки. Іноді ці солярні знаки з'єднані в одну фігуру. Виходячи з обрядового призначення перснів, можна гадати, що такі зображення символізують шлюбну пару - подружжя.

В інших випадках до двох кружків, що в ромбах, додається ще два кружки між ромбами. Така орнаментальна схема широко вживалася в декоруванні гуцульських прикрас, виступаючи як варіант солярного хреста. Існує гіпотеза, що цей знак є символом новопобудованої хати. В такому разі це зображення цілком збігається з шлюбною ідеєю нового господарства молодого подружжя. Такий прийом оздоблення персня міцно зберігається і в сучасних гуцульських виробах.

Цей орнаментальний мотив часто зустрічається на перснях у формі кільця, що розширювалося та потовщувалося у верхній частині, переходячи у прямокутний щиток. Персні з круглим щитком декорувалися орнаментом, який повторював солярні мотиви чепраг: шестираменні розети, солярні хрести, концентричні кільця, промені тощо. Орнамент гравірувався і доповнювався кольоровою замазкою, що імітувала емаль.

Серед гуцулів був поширений перстень з рельєфним зображенням голови злого духа “арідника”, що мав оберігати власника від темних сил. Народну культуру гуцулів влучно охарактеризував М.Коцюбинський: “Гуцули — найоригінальніший народ, з багатою фантазією, з своєрідною психікою. Глибокий язичник, гуцул все своє життя проводить в боротьбі із злими духами, що населяють ліси, гори й води. Християнством він скористався лиш для того, щоб прикрасити язичеський культ”.

Ось чому обручки, персні, як і інші види прикрас з притаманними їм архаїчними рисами, користувалися серед горян великим попитом. Вони були невід'ємними атрибутами святкового та весільного одягу. Тому народні умільці Гуцульщини з великою любов'ю виготовляли ці прикраси, вкладаючи в них свою творчу фантазію. Гуцульські прикраси є чудовими зразками народної творчості, які свідчать про великі художні здібності народних майстрів Гуцульщини. Яскравим доказом цього є колекція Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського, що зберігає велику кількість зразків різноманітних видів гуцульських прикрас, починаючи з XVII століття.
www.vyshyvanka.ucoz.ru
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення Відвідати сайт учасника
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Жіночий форум -> Вишивка Ваш часовий пояс: GMT + 3 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі
Ви не можете додавати додатки в цьому форумі
Ви не можете викачувати файли в цьому форумі



Powered by phpBB © 2001, 2005 phpBB Group
Design by KTUK

Ukrainian translation © 2005-2006 Serhiy Novosad






Украинская Баннерная Сеть



Яндекс цитирования





Украинская Баннерная Сеть
 

Украинская Баннерная Сеть