Вітаю Вас Гість | RSS | Внести до закладок | Зробити стартовою
Прикарпатська ЛЕДІ
Головна Реєстрація Про нас Мапа сайту
Жіночі теми

Кулінарія

Коментованні статті
• Щоб персик плодоносив, крону формують під кущ
• "КАМАСУТРА" РЕКОМЕНДУЄ: ЗАБУДЬТЕ ПРО ПОЗИ
• Відпочинок в Болгарії
• "Мікропарник" з пластикової пляшки
• Гладке тіло – без проблем
• Язик по-французьки
• Про фітнес: все і для всіх
• Для чого жінкам чоловіки?
• Узори для гачкування
• Бугенвіллія

Категорії форуму


Украинская Баннерная Сеть





Декоративна штукатурка
10 червня 2008

Як зробити внутрішню і зовнішню обробку будинка, квартири, офісу неповторною і дивовижною? Причому швидко і, що називається, "дешево і сердито"? Спробуємо розглянути декілька варіантів вирішення цієї проблеми.
Дослідники стверджують, що техніка декоративної штукатурки виникла цілих чотири сторіччя тому. У ті часи роботи виконувалися штампуванням або рустуванням. У першому випадку застосовувалися трафарети або форми, що дозволяють створити узор, що повторюється. У другому - на цементі, що почав тверднути, вручну нарізався узор. Обидва способи вимагали від майстра високої кваліфікації. І, напевно, вже тоді він мріяв про створення гранично технологічного штукатурного складу, вже саме нанесення якого на поверхню робило б його красивим і одночасно захищало від негоди, механічних дій і інших неминучих напастей. Виповнитися цим мріям було призначено тільки у наш час.

Декоративна штукатурка


"Фактура" і "структура"

Роботи із створення і промислового випуску декоративних штукатурок почали інтенсивно вестися в 60-і роки минулого сторіччя. Реальні ж результати цих зусиль, тобто суміші, які кожний з нас може застосувати на практиці, з'явилися набагато пізніше, в 90-і роки. Сьогодні чи не в кожному вітчизняному госпмагазині, а тим більше спеціалізованому магазині можна знайти широкий асортимент декоративних штукатурок. І, вибираючи товар, якраз можна розгубитися не стільки від кількості виробників, скільки від достатку типів пропонованої ними продукції.
Розібратися в ньому вельми непросто. Причини цього - в термінологічній плутанині, що виникає через відсутність єдиного стандарту, і слабкої кваліфікації торгового персоналу, який, бажаючи показати свою компетентність, використовує по відношенню до штукатурок всілякі "розумні" терміни: "структурні", "фактурні", "текстуровані", "рельєфні" і т. п.
При використанні структурних штукатурок рельєф поверхні формується в результаті спеціальних операцій, а у фактурних він утворюється сам, відразу після нанесення. Тобто до фактурних штукатурок ми віднесли найбільш "прості" за технологією нанесення матеріали з моментальним декоративним ефектом. Схема їх застосування в спрощеному вигляді виглядає так: "купив - приніс - розкрив - використовував - можна милуватися!" Сьогодні ми розглянемо два типи подібних матеріалів: штукатурки з кольоровими кам'яними частинками і так звані "шовкові" покриття.

Декоративна штукатурка


Частина 1
Штукатурки з кольоровими кам'яними частинками

За деякими даними, творцем цього матеріалу є турецька фірма BAYRAMLAR, що почала виробляти його ще в 1988 р. На російський ринок її продукція потрапила приблизно в 1994 р. і досить швидко набула найширшого поширення. Сьогодні, окрім матеріалів від BAYRAMLAR, яка представлена двома торговими марками - турецькою "Байрамікс" і російською "Мінераліт", у нас відомі покриття таких компаній, як SILCOAT (Туреччина) - торгова марка Silcoat Stone, німецьких фірм TEX-COLOR - Buntsteinwaschputz, CAPAROL - Capa- stone і Capatect, MEFFERT (серія Profi Tex) - "Декокварц" і "Декомрамор", TERRACO (Швеція) - "Терраліт", SOFRAMAP (Франція) - Decoceram і Decodecor marbre, VIEKO (Італія) - Graniplast, Ceramitz, Kromital, Vierocalce, "МИР ВАШОМУ БУДИНКУ" (Росія) - "Пластоун". З штукатурками ж таких виробників, як ALLIGATOR (Німеччина), ATLAS (Польща), "ХЕНКЕЛЬ-ЭРА-ТОСНО" (Росія) - торгова марка Ceresit, наш споживач ще тільки починає знайомитися. Роздрібні ціни коливаються від $ 25 за 20-кілограмове відро штукатурки російського виробництва до $ 109 за 25-кілограмове відро французького покриття. Середня ж ціна за 25-кілограмове відро складає приблизно $ 50.
Штукатурки з кольоровими частинками всі називають по-різному: "гранулят", "кам'яний пластер", "кольорова декоративна штукатурка під камінь", "мозаїчна штукатурка", "путц" (плюс різні похідні від цього німецького слова) і т. п. Стислості поради, ми використовуватимемо слово "гранулят", яке цілком відображає суть матеріалу.

Декоративна штукатурка


Склад

Чітка класифікація "гранулятів", що випускаються, відсутня. Умовно їх можна розділити на групи за декількома ознаками:
•По типу розчинника. Існують "грануляти" як на водній основі, так і на базі органічного розчинника. До теперішнього часу майже всі виробники або вже припинили випускати останні, або з цього року перестали завозити їх на російський ринок. Тому сьогодні ми говоритимемо тільки про "грануляти", що водорозбавляються.
•По типу наповнювача. Всі дані матеріали є сумішшю акрилу з наповнювачем. Як наповнювач, як правило, використовуються мармурові гранули. До них іноді додають гранітні і/або кварцеві частинки, і лише зрідка можна зустріти штукатурки, в яких наповнювачем є тільки кольоровий кварц (зокрема так званий керамізований).
•По способу фарбування гранул. Для додання штукатурці більшої декоративності іноді використовують суміш гранул декількох кольорів. У хід йдуть як частинки природного кольору, так і фарбовані органічними або мінеральними фарбниками, що значно розширює колірну палітру матеріалу.
•По розміру гранул. По величині гранул штукатурки діляться на наступні групи: великофактурні - 3- 5 мм, середньофактурні - 1,5-2,5 мм, дрібнофактурні - 0,5-1 мм, тонкофактурні - менше 0,5 мм. На упаковці не завжди позначаються ці розміри, але обов'язково указується група, до якої належить матеріал. Гранули мають не довільну, а сферичну форму - вони заздалегідь обливаються, а потім калібруються. Це робиться для того, щоб гострі грані не дряпалися при вашому дотику до поверхні. Матеріал з однією і тією ж назвою може випускатися в декількох варіантах, що розрізняються лише величиною частинок. Розмір гранул визначає не тільки зовнішній вигляд (ступінь фактурності) поверхні, але і витрата складу - чим вони більші, тим витрата вище (фізично неможливо покласти на стіну шар тонший за розмір зерна). При цьому, природно, міняється і ціна квадратного метра покритою штукатуркою поверхні.

Як створюється художнє панно

У дещо спрощеному варіанті цей процес виглядає так:
• Робиться ескіз, опрацьовуються колірні і фактурні рішення. При цьому слід врахувати, що великий фактурний малюнок добре поєднується з середнім, але погано з дрібним (великий виглядає випукліше і вище, ніж дрібний).
• Малюнок переноситься на стіну. Контури елементів того кольору, який накладатиметься першим, проклеюються паперовим молярним скотчем.
• Кладеться перший колір, після чого скотч забирається (поки матеріал не висох), а шару дають просохнути. Потім за допомогою скотча виклеюють контури елементів наступного кольору (якщо вони є сусідами з вже готовими фрагментами, поверхню готових треба ретельно захистити за допомогою того ж скотча).
• Нанесення декількох шарів на один елемент (з невеликим відступом кожного подальшого шару від зовнішніх меж передування) дозволяє зробити його об'ємним.
• При створенні настінних панно можна використовувати накладні об'ємні елементи (можуть бути виготовлені з фанери, гіпсокартона, піни і т.п.), покриті шаром того ж "грануляту" або структурної штукатурки відповідного кольору.
• Підсилити враження від створюваного панно допомагають вставки з різних матеріалів. Наприклад, зображення трави значно виграє, якщо по ньому "поповзе" велике (наприклад, пластмасова) сонечко.
Ще один варіант створення орнаментів - застосування трафаретів, що виготовляються з тонкого пластика. Думаємо, що технологію нанесення малюнка по трафарету довго пояснювати немає необхідності. Єдиний нюанс - шар "грануляту" виходить значно товстіший за сам трафарет, що утрудняє процес зняття останнього. Тут необхідний деякий навик - знімати трафарет треба в той момент, коли "гранулят" ледве почав "прихоплюватися".

До переваг "гранулятів" прийнято відносити:
• понижені вимоги до ретельності підготовки підстави (виключається, наприклад, така підготовча операція, як фінішне шпаклювання);
• схожість з природним покриттям;
• досягнення закінченого високодекоративного виду поверхні відразу ж після нанесення покриття;
• як і більшість матеріалів на основі акрилових дисперсій, "грануляти" не вицвітають під впливом ультрафіолетових променів, стійкі до нагріву (аж до 90°С) і різких перепадів температур; для них характерні високі показники механічної міцності і адгезії до підстави при хорошій паропроникності і відмінній водостійкості;
• на справжній момент ці покриття вважаються одними з найстійкіших і довговічніших;
• вони пожежобезпечні і певною мірою вогнестійкі;
• мають достатню еластичність - при невеликих деформаціях стін на покритті не утворюється тріщин;
• володіють високою хімічною стійкістю (витримують обробку навіть 10-процентним розчином хлораміну, вживаного в медичних установах для санобробки).

А ось що можна сказати про їх недоліки:
• як і всі покриття на водній основі, "грануляти" стимулюють корозію чорних металів, на які наносяться (якщо не застосована спеціальна грунтовка);
• акрил в товстому шарі (великофактурні грануляти) значно знижує власну паропроникність, у зв'язку з чим не рекомендується використовувати свої "грануляти" при обробці "дихаючих" утеплених конструкцій, де як утеплювач застосовані мінераловатні плити, а також цокольні частини будівель, в яких (із-за відсутньої або слабкої горизонтальної гідроізоляції) можливий підсос грунтових вод;
• на зовнішніх стінах, звернених до сонця, температура іноді досягає рівня, близького до верхньої експлуатаційної межі матеріалу (80-90°С) - тоді акрилова основа може розм'якшуватися, і бруд, що знаходиться на поверхні покриття, в'їдається намертво (на щастя, такі умови створюються досить рідко);
• неможливий "фрагментарний" ремонт поверхні.

Варіанти застосування

Вважається, що декоративні штукатурки з великими гранулами призначені для зовнішньої обробки будівель (на поверхню дивляться здалека), а з середніми і дрібними - для внутрішньої (покриття буде менш рельєфним, але ж і дивитися на нього доведеться близько). З цією загальноприйнятою думкою можна посперечатися. Річ у тому, що на великофактурній поверхні швидше осідає пил, який, якщо його вчасно не видалити, поступово в'їдається в штукатурку. І тоді будівля набуває, так скажемо, не дуже презентабельний вигляд. Саме це примушує багато домовласників застосовувати для обробки суміші з гранулами середніх розмірів - менш рельєфна стіна і порошиться менше. Великофактурні суміші краще застосовувати далеко за містом.
Варто відзначити, що одні виробники позиціонують "грануляти", що випускаються ними, як фінішне покриття для систем зовнішнього утеплення, інші - як спеціальний матеріал для обробки цоколів будівель. Причому інші варіанти застосування не виключаються.

Дизайн

Високі експлуатаційні властивості матеріалу, на жаль, зіграли з ним злий жарт - застосовується він в основному для обробки офісних будівель і установ як зовні, так і зсередини. У приватного ж споживача, схоже, склалося стійке враження, що декоративні штукатурки призначені саме для офісу, означає, в приватному будинку (квартирі) їм не місце. Цій помилці сприяла відсутність інформації про дійсні (перш за все, декоративні) можливості матеріалу, а ще те, що художників-дизайнерів, що спеціалізуються на оформлювальних роботах з його використанням, дуже небагато.
На думку фахівців, якщо при внутрішній обробці офісів декоративні штукатурки використовують на великих площах, то в котеджах і квартирах їх краще застосовувати на невеликих поверхнях або для акцентування окремих фрагментів інтер'єру: отворів, ніш, виступів, арок, коробів, стійок і т.п. І оскільки "гранулят" все-таки холодніший матеріал, ніж, наприклад, шпалери, він доречніший в нежилих приміщеннях: у ванних кімнатах, коридорах, холах і ін. Скажемо, на кухні цей матеріал буде набагато більш до речі, ніж шпалери, оскільки краще захищений від бруду і не вбирає запахи. Зовні штукатурку можна використовувати для оформлення як всієї будівлі, так і для окремих архітектурних елементів, які в результаті виглядатимуть нітрохи не гірше фанерованих штучним каменем. Слід також враховувати, що "грануляти" чудово поєднуються з іншими видами покриттів, розширюючи тим самим дизайнерські можливості.
Крім традиційних сфер застосування, декоративні штукатурки використовуються для створення орнаментів, малюнків і цілих художніх панно. Причому не тільки "плоских", але і "об'ємних" - багатошарових, що дозволяє додати будинку або квартирі незвичайний колорит. Слід мати на увазі, що подібне "художнє оздоблення" - практично єдиний спосіб "фрагментарного" ремонту поверхонь, покритих "гранулятом".

Підготовка поверхні

Процес підготовки поверхні по рекомендаціях різних виробників приблизно однаковий і зводиться до наступного: стіна повинна бути міцною (що не обсипається, без сколів), сухою і чистою (без слідів крейди, масла, цвілі, грибка і т. п.). Для її "зміцнення" пропонується використовувати спеціальну акрилову грунтовку (природно, кожен виробник рекомендує грунтовку власного виробництва), призначення якої - не стільки проникнути в мікротріщини, укріплюючи тим самим стіну, скільки послужити буфером між покриттям і підставою. З одного боку, грунтовка захистить поверхню від вбирання вологи з шару (при пористому матеріалі), що накладається, розбухання і деформації (при нанесенні на ДСП, ДВП, фанеру і дерево), а також появи цвілі. З іншого - захистить шар "грануляту" від "згубної" дії стіни. Вартість подібної проникаючої грунтовки, складає С= 16 за 10 л при витраті 0,2-0,4 кг/м2 (пропонується заздалегідь підколірувати грунт, що наноситься, під колір "грануляту" для виключення впливу кольору основи на колір самого покриття). Якщо на поверхню стіни виходять залізні елементи (цвяхи, шурупи, саморізи, арматура, труби), їх необхідно захистити спеціальною захисною сумішшю , інакше на площині стіни виявляться іржаві плями.
Вуличні роботи повинні проводитися при температурі не нижче +5°С, але не вище +30°С.

Способи нанесення

Ніяких операцій по приготуванню "суміші" не вимагається - розкриваємо відро (банку), і перед нами "готовий продукт", який треба тільки перемішати (виключення - штукатурки фірми BAYRAMLAR, в які необхідно заздалегідь додати 1,5 л води на 25-кілограмове відро). Його можна наносити на стіну шпателем, а потім розрівнювати сталевою гладилкою, а при певному навику - однією сталевою кельмою (вона ж буде гладилкою). Товщина шару в ідеальному випадку повинна дорівнювати розміру 1-1,5 зерен. Якщо треба приховати дрібний дефект стіни, накладають шар товщиною в 2-3 зерна, але не більше. До затверджень деяких продавців розмовам про те, що матеріал "сам загладить" навіть значні вибоїни і дефекти, прислухатися не радимо. Загладить-то він загладить, ось тільки результат вам може зовсім не сподобатися. По-перше, це веде до збільшення витрати матеріалу, адже він далеко не дешевий. По-друге, товстий шар буде декілька інакший, чим тонкий, пропускати і відображати світло, внаслідок чого "загладжена" вибоїна стане здаватися темною плямою. Загалом, і краще, і дешевше за вибоїну і дефекти заздалегідь зарівняти, використовуючи традиційні методи - шпаклівку або штукатурку.
Ще один метод нанесення "гранулятів" з дрібними частинками - напилення за допомогою професійного пневматичного устаткування. Суміші з великими і середніми частинками цим способом наносити не рекомендується із-за їх високої абразивності - вони вмить виводять з ладу розпилюючу насадку. Саме це устаткування достатньо дороге, і купувати його в особисте користування не має сенсу - простіше і дешевше або запросити професіоналів "в комплекті" з таким устаткуванням, або узяти його на декілька днів в оренду. І те і інше має сенс робити лише в тому випадку, якщо ви збираєтеся покривати дуже великі площі. З невеликими поверхнями можна справитися вручну. Причому нанести штукатурку здатні не тільки фахівці-професіонали (хоча вони, безумовно, все зроблять краще і швидше), але і найзвичайніші робочі-обробники. А ось виглядати покриття буде так, як ніби над ним попрацювала група художників-дизайнерів. І це без особливих повчань і прослуховування тривалих семінарів - просто шляхом ретельного дотримання інструкції, що додається до матеріалу.
І ще одна порада з нанесення суміші, почута нами від професіоналів і не відображена ні в одній інструкції. Під час робіт виключіть всі чинники, які можуть сприяти нагріву і, як наслідок, швидкому висиханню матеріалу (прямий сонячний нагрів, включені опалювальні прилади і т. п.). З сумішшю, що швидко втрачає вологу, працювати значно складніше. І втрати її при нанесенні вищі.

Догляд

По запевненню переважної більшості виробників, "грануляти" дуже прості в обслуговуванні: їх можна мити водою з милом, чистити засобами для миття посуду і навіть пральними порошками. При цьому покриття надовго зберігає яскравість забарвлення. Сперечатися з авторитетним твердженням не будемо, просто внесемо невелику поправку. Мити покриття дійсно можна. А ось чи можна повністю відмити сильне забруднення? Наприклад, уявимо собі, що ми обробили "гранулятом" стіну біля кухонного столу, а самі відбиваємо на цьому столі м'ясо. Куди полетять бризки? Правильно! Раз помиєте, два помиєте... Втретє помити, не дай бог, забудете. Як потім "відшкрябувати" присохле забруднення з рельєфної поверхні? А після десятого "нападу забудькуватості" як виглядатиме стіна? І оскільки фрагментарний ремонт "гранулятів", так скажемо, "не дуже простий", те, що б не говорили про стійкість матеріалу до миття, застосовувати його на поверхнях, де є вірогідність забруднити описаним вище способом, навряд чи доцільно.
Для того, щоб додатково захистити "гранулят" як зовні, так і всередині будинку, застосовується спеціальний лак.. При такій обробці натуральний колір каменя дещо тускніє, зате поверхня набуває шовковисто-матового блиску. Лак добре запобігає взаємодії мінеральних частинок з водою і реагентами, які в ній містяться, заповнює нерівності покриття, перешкоджаючи проникненню бруду і пилу в його пори, чим значно полегшує процес догляду (зокрема, миття). Паропроникність ж поверхні при покритті лаком різко зменшується, що треба обов'язково враховувати.

Частина 2

"Шовкові" штукатурки ("рідкі шпалери" з шовку)

Вперше ці матеріали з'явилися на російському будівельному ринку в 90-х роках. Ввозилися вони з Туреччини, Франції і навіть Японії і вважалися вельми престижним і дорогим обробним матеріалом. Але... Забезпечені споживачі новинкою досить швидко "наїлися", менш же забезпечені так і не звернули на неї уваги - не по кишені. В результаті ні ті ні інші у бік "шовкових" штукатурок не дивляться дотепер - попит на цю продукцію значно нижчий, ніж вона заслуговує. І навіть те, що ціни на неї іноземні виробники давно вже понизили (від $ 13 за 1 кг) і технологією виготовлення оволоділи російські фірми, що пропонують її ще дешевше ($ 3-16 за 1 кг), картина попиту істотно не змінилася. А дарма! "Шовкові" штукатурки такої неуваги абсолютно не заслужили.
Штукатурки з штучним шовком на російському ринку представлені достатньо відомими фірмами: французької "СЕНЕДЕКО", японської SILKOT, турецькими SILKOAT (торгова марка Elegant) і BAYRAMLAR (торгова марка Koza), російськими "РОДНИК-АРТ" (торгова марка "Пластер") і "МИР ВАШОМУ БУДИНКУ" (торгова марка "Пластоун"). Ціна залежить від складу і фактурності і коливається від 92 до 730 руб. за упаковку, якої вистачить на 3-5 м2. Штукатурки з натуральних шовкових волокон пропонувала ще до кризи японська фірма FUDZIVARA CHEMICAL Co (торгова марка Oriental Coat - 14 видів в декількох колірних гамах). Їх можна зустріти на ринку і зараз, правда досить рідко. Добавки натурального шовку є у складі всіх штукатурок фірми BAYRAMLAR, що і пояснює їх досить високу ціну. Штукатурка з додаванням натурального шовку є і в асортименті фірми "МИР ВАШОМУ БУДИНКУ" (1 вид). Обійдуться вони в 277 руб. за упаковку.

Що це таке?

"Шовкові" штукатурки є композицією на основі виляску або целюлози, поліестра, забарвлених волокон натурального або штучного шовку, а також акрилу і різних добавок. Ефект тканинного покриття додають стінам саме волокна (чим вони більші, тим сильніший ефект), що справляють враження "багатого убрання". Використовуватися "шовкові" штукатурки можуть як для обробки кімнат і коридорів квартир (котеджів), так і для офісних приміщень. Широкий спектр кольорів дозволяє варіювати відтінки від білосніжно-зимових і ніжно-весняних до яскравих літніх. Хочеться "блиску" - є штукатурки, до складу яких спеціально введені лелітки, покликані виблискувати в променях світла. Хочете "скромно, але із смаком" - виберіть строгі тони, які дозволять створити ділову і навіть казенну атмосферу. Справедливості ради відзначимо, що натуральний шовк використовується украй рідко - такі штукатурки дійсно ексклюзивні, і ціни на них набагато вищі, ніж на матеріали зі штучним шовком.

Чим вони хороші?

Що гріха таїти, рівних стін і прямих кутів в наших квартирах просто немає, тому наклеїти звичайні шпалери навіть для професіоналів велика проблема. Тим більше складно справитися з шпалерами "стик у стик". А вже якщо попадеться стіна з виступом або нішею, то взагалі, як мовиться, "гасіть світло". Ось і доводиться проводити дороге вирівнювання поверхонь за допомогою штукатурки або гіпсокартона. З "шовковими" штукатурками всіх цих проблем просто не існує - матеріал не утворює швів, не боїться нерівності стін і будівельних дефектів, навіть таких, коли одна плита від іншої дещо "від'їхала". Дефекти він чудово маскує, а нерівності підкреслює так, що, дивлячись на них, мимоволі думаєш: "Це ж треба! Спеціально тут такий незвичайний виступ зробили, щоб його можна було обіграти!" Матеріал чудово заповнює щілини в місцях прилягання плінтусів, рам, розеток і вимикачів. А при обробці еркерів, арок, світлових ліхтарів і інших "польотів архітектурної думки" це покриття, на погляд автора цих рядків, взагалі незамінне.
"Шовкові" штукатурки це, можна сказати, "євроремонт", доступний кожному. Тут тобі і екологічність (шовк, хоч в більшості випадків і штучний, але ж чистий шовк!), антистатичність (у склад входять спеціальні добавки, завдяки яким покриття не електризується і не збирає пил) і запобігання появі грибка, цвілі і інших хвороб (також за рахунок спеціальних добавок). При появі на стіні дрібних тріщин (наприклад, при усадці будинку) ці штукатурки, за рахунок запасу еластичності, не деформуються і не рвуться. І, що важливе для наших квартир, "рідкі шпалери" є додатковим звуко- і теплоізолятором і чудово дихають. Мало того, фахівці стверджують, що фактура поверхні сприяє створенню акустичного комфорту: у такому приміщенні музика звучить виразніше, мова виразна і розбірлива.
Плюс до всього шовкові штукатурки - це не тільки багатство кольорів і фактур, але і можливість їх комбінування, що значно розширює дизайнерські можливості: трохи фантазії достатньо для створення власного неповторного дизайну, аж до орнаментів, малюнків і панно на стіні (технологія створення приблизно така ж, як у "гранулятів"). Додайте до цього широку цінову номенклатуру - від економічних варіантів до ексклюзивних.
Природно, є у матеріалу і мінуси. По-перше, "шовкові" штукатурки "тягнуть" із стін всілякі забруднення. По-друге, легко вбирають вологу і запахи (особливо сигаретний дим!), отже, не підходять для обробки вологих приміщень і кухонь. І навіть додаткове покриття акриловим лаком не рятує. По-третє, зносостійкість їх, як мовиться, залишає бажати кращого - в зонах постійного руху людей вони швидко витруться, а всі виступаючі кути необхідно відразу захистити декоративними накладками.

Нанесення

Наносяться "шовкові" штукатурки досить просто. Суха суміш упакована в пластикові пакети і забезпечена докладною інструкцією по застосуванню, слідуючи якій майстер, що не має спеціальних навиків, без особливих проблем накладе вміст на стіну (з цим цілком справиться звичайний штукатур, а при бажанні і самі господарі). Розкриваємо мішок, висипаємо вміст в ємність (краще пластикову), додаємо строго необхідну кількість води (уважно читайте інструкцію!), розмішуємо і даємо якийсь час постояти (це обов'язково - час вказаний в тій же інструкції). І можна починати. Штукатурки наносяться за допомогою шпателя або пластикової кельми достатньо товстим шаром (1-2 мм). Контролювати товщину шару тут значно важче, ніж у "гранулятів" (перестаравшись, можна або створити дуже тонке покриття, крізь яке просвічуватиметься стіна, або "переборщити", і тоді поверхня нагадуватиме ведмедячу шкуру, а матеріалу не вистачить). Тому фахівці радять контролювати товщину шару по витраті матеріалу. Витрата повинна строго відповідати вказаній на упаковці (вона залежить від фактури - чим вона більша, тим більше штукатурки йде на квадратний метр). Штукатурку з дрібною фактурою можна наносити за допомогою пневморозпилювача (правда, в цьому випадку без кваліфікованих фахівців навряд чи обійдешся), що, до речі, дозволяє дещо зменшити витрата матеріалу.
Природно, для отримання якісного покриття стіни слід заздалегідь загрунтувати. В більшості випадків цілком досить акрилового грунту, який обійдеться в $1,5-1,7 за 1 л. Абсолютно ж застрахуватися від неприємних випадковостей, на думку фахівців фірми "МИР ВАШОМУ БУДИНКУ", дозволить застосування системи: алкідний грунт на органічному розчиннику (скажімо, "Праймер М", біля $ 1,5/л) + спеціальний грунт (наприклад, "Пластоун-S", який обійдеться приблизно в $ 2 за 1 л). При цьому не слід наносити світлі шпалери на темне грунтове покриття, воно просвічуватиме. Всі металеві поверхні, як і при роботі з "гранулятами", треба ізолювати, оскільки, унаслідок гігроскопічності штукатурок, метал почне іржавіти (виявляться плями). Наносити шовкову штукатурку, як і "грануляти", рекомендується за принципом "від кута до кута".

Можливість "фрагментарного" ремонту

Що роблять з традиційними шпалерами, якщо вони подряпані або забруднені? Правильно, переклеюють їх по всій стіні, а то і по всій кімнаті. З ремонтом "шовкової" штукатурки набагато простіше, тільки треба не забути залишити на цей випадок хоч би півупаковки сухого продукту. Проводиться ремонт так: видаляєте зіпсований фрагмент (його слід заздалегідь намочити водою), дістаєте з "запасника" небагато "рідких шпалер", додаєте води, штукатурите фрагмент і загладжуєте його межі. (Правда, при цьому слід враховувати, що, якщо покриттю вже декілька років, то ділянка із знов нанесеним матеріалом може виявитися трохи світлішою, якщо, наприклад, в приміщенні палили, або, навпаки, трохи темнішою, якщо поверхня вицвіла). Не залишили запасу? Не біда, проводимо "екстремальний" ремонт - видаляємо фрагмент, розмочуємо зняту штукатурку (головне - не переборщити з водою, інакше ризикуємо вимити з складу клей), розминаємо і... наносимо на колишнє місце. Все! Плями як не бувало!
Ну, а щоб не простим, не "екстремальним" ремонтом займатися не довелося, має сенс наперед покрити "шовкову" поверхню акриловим лаком. Тоді вона і забруднюватися стане менше, і мити її буде можна. З милом або з порошком. Правда, ефект "шовковистості" трохи постраждає - лак є лак.
Ось, мабуть, і все, що ми хотіли розповісти про два дуже цікаві, але незаслужено, на наш погляд, забуті обробні матеріали. Від щирого серця сподіваємося, що ця публікація допоможе вам, поважні читачі, на нелегкому шляху додання інтер'єру вашого будинку або квартири неповторності і навіть ексклюзивності. І хай це вийде у вас легко і просто - по тій самій схемі: "купив - приніс - розкрив - використав - можна милуватися!"


Джерело
 (голосів: 5)
Переглядів: 10400 | Додав: admin | Коментарі (0)





Красота и Здоровье, Парфюмерия, Духи


Запрошуємо відвідати

Авторизація
Логін
Пароль
 



Жіночий форум



Украинская Баннерная Сеть

Популярні статті

Погода



Лічильники











мужской портал

Шановні відвідувачі! Ви також можете додавати свої статті на сайт! Для цього необхідно зареєструватись, реєстрація займе всього кілька секунд, але Ви станете повноцінним редактором сайту. РЕЄСТРАЦІЯ

© Copyright 2007-2010 Прикарпатська леді. Всі права захищені. Передрук матеріалів сайту в Інтернеті можливий лише при активному гіперпосиланні www.lady.if.ua. Використання матеріалів у друкованих ЗМІ та інших немережевих напрямках без письмового дозволу власника сайту суворо заборонене!